http://ww2.if.gov.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/title/title_rozh.gif      http://ww2.if.gov.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/title/logo1.png 

e-mail:24680382@mail.gov.ua 

13 листопад 2019
Пошук
Розширений пошук

Реєстрація

Логін
Пароль
Увійти
Реєстрація
Офіційні сайти
_________________________

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/image001.jpg  

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/public_embed/dolynska/ua/2370/9

 

Рожнятівський районний суд

 

banner.gif

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/logotype.png 

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/drv_baner1.jpg

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/centr-zajnjatist.gif

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/odpa.gif

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/prez.jpg 

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/uryad.jpg

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/vr.jpg

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/konst.jpg

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/rnbou2.jpg

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/niss.png

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/sud.jpg

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/ukr-nato.jpg

 

http://ww2.gov.if.ua/data/upload/content/rojnyatynska/ua/ban_left/ukrinf.gif


Історія рекреаційного освоєння Рожнятівщини
 На головну / Туризм

Історія рекреаційного освоєння Рожнятівщини

 

Історія Рожнятівського району сягає далеко в давнину. Найдавніші сліди перебування людини в околицях Рожнятова відносяться до доби міді. Першими поселенцями були слов’яни. Про це свідчать проведені розкопки в селі Нижній Струтинь та виявлене тут городище, яке відноситься до Х століття н.е. Про походження назви Рожнятова існує декілька версій. Одні науковці вважають, що назва селища походить ще від тих часів, коли навколо Рожнятівського замку селилися різні люди – «ружнота». Інші, – що поселення бере початок від слова «різня», – ніби тут відбувалася велика битва. Однак, очевидно, найбільш правильною буде версія, що назва теперішнього районного центру походить від прізвища Рожнятівсьий (польського магната, який заснував поселення). Адже від прізвищ пішли й інші назви населених пунктів району: Брошнів заснували пани Брошнівські, Креховичі – пани Креховичі. Яким же було поселення з початку свого існування, можемо лише здогадуватись. До найдавніших поселень належать Брошнів-Осада (XVI століття), Перегінське (перша письмова згадка датується 1292 р.), Цінева (1636-1637) та Красне (1450 р.).

Рис. 1.1. Фрагмент топографічної карти Рожнятівського району.

 

Околиці Осмолоди здавна приваблювали туристів. Тут були туристичні станиці Карпатського лещетарського клубу (КЛК), Українського туристично-краєзнавчого товариства «Плай» та Польського товариства Татранського.

У Підлютому, де містилася літня резиденція Митрополита Андрея Шептицького, стояли два будинки для відпочинку знатних світських людей. Тому кожного літа тут були відпочивальники.

Популярності Підлютому додавало джерело сірчано-йодистої мінеральної води. Для охочих тут пропонували купелі в цій воді. Вартість таких послуг для однієї особи, залежно від класу купелевих апартаментів, становила 2,5-4,0 золоті. Сам митрополит, хоч і був хворий, любив подорожувати по своїх гірських теренах спеціальною кінною бричкою. Такі подорожі були можливі завдяки побудові гірських шляхів – «райтштоків».

 

Воду мінеральних джерел було спрямовано у три басейни, які дістали символічні назви: Ан­дрей, Сильвестер, Тит.

З часом курорт у Підлютім набув величезної слави і став приваблювати до себе багатьох людей з недугами і просто тих, хто хотів при­ємно і цікаво відгонив .

Хворі могли тут вилікувати ревматизм, запа­лення суглобів і м'язів, жіночі та нервові хво­роби, а також туберкульоз кісток і малокрів'я.

Місцеві джерельні води, легко солені, з до­мішками вуглеводню, йоду, вуглекислоти, пили і використовували для купелів. За своїм міне­ральним складом вони наближаються до вод Трускавця. У двох будинках було в той час 50 кімнат і14 лазничок. 1925 року на оздоровленні в Під­ лютім перебували 83 курортники. Окрім лікуван­ ня вони займалися спортом — грали в теніс та інші ігри. До їхніх послуг були також бальна зала, читальня, телефон. Для курортників адмі­ністрація організовувала цікаві заходи — мандрівки на карпатські вершини Грофу, Ігровець,Високу, Попадю, купанні і відпочинок на річках Лімниці та Молодій.   

Підлюте було улюбленим місцем відпочинку ід для Андрея Шептицького. Старожили розповідають, що тут був досить цікавий краєзнавчий музей, який в роки Другої світової війни перенесено до Рожнятова. З часом його знищили окупанти. Однак авторові цих рядків не вдалося нічого довідатися про цей музей ні в архівах, ні в пе­ріодичній пресі.

 

У 70-х роках курорт у Підлютім став дачею тодішнього голови Президії Верховної Ради СРСР М. Підгорного. Після виходу його на пенсію дачу було спалено. Відбудували її лише в кінці 80-х років. У радянський час місце для відпочинку у/іід-лютім облюбувала собі партійно-номенклатурна верхівка . Простим жителям району заходити сюди було заборонено.

 

 

 

Сьогодні «Кедрові палати»  належать греко-католицькій церкві

 

 

Біля Підлютого були „вакаційні оселі", популярні в заможних рекреантів. Тут був збудований відпочинковий «павільйон» з центральним опаленням, що мав 31 кімнату для гостей. Проживання однієї особи з чотириразовим харчуванням тут коштувало 5-6 злотих на добу. Для розваг функціонували стрільниця, дансинг, кругольня, тенісні корти. Можна було займатися рибальством та здійснювати туристичні екскурсії на навколишні вершини гір.

Усе ж приватна власність на землю гарантувала територіяльну недоторканість маєтності і значною мірою перешкоджала відвідуванню його території населенням та розвитку туризму. Щоб подорожувати по теренах маєтку, потрібен був дозвіл адміністрації, адже вся територія була поділена на ловецькі ревіри, що їх винаймали багаті мисливці. Серед документів першої половини XX ст. знаходимо такі, які свідчать про постійні суперечки за можливість користуватися дорогами, мостами, «кладками, опертими на митрополичий бік» між адміністрацією маєтку і надлісництвом державних лісів у с.Ясень, пастухами при перегоні худоби на полонини, туристами. Проте туризм розвивався, хоч і виникали конфліктні ситуації між Управою лісів і відвідувачами. Про це свідчить лист надлісничого з Перегінська під 20 липня 1932 р., який пропонує «державному скарбу» та греко-католицькій митрополії надати право переходу туристів через кладку на територію лісів митрополії в урочищі «Римарня» і не надавати їм при тому «жодного суверенітету». В урочищі «Ризарня» був туристичний притулок Польського товариства Татранського. Туристи просили перекинути кладку через р. Лімницю у цьому урочищі для туристичних потреб, але Управа лісів їм відмовила. Зверталися також із проханням дозволити збудувати кладку нижче Підлютого – на територію державних лісів, щоб ходити в гори на хребет Матагів, вершини Висока та Ігровище, де пролягав головний туристичний шлях через Горгани. Особливо популярною серед туристів була околиця гори Грофа. Туристичне товариство «Плай» уже в 1933 р. наймало для туристичних потреб площу на полонині Плісце. Популярним видом транспорту у туристів була вузькоколійна залізниця.

У межах державних лісів заборони відвідувань лісу не було. Тому особливо популярними в туристів були подорожі на гори Високу та Сивулю. Тут будували туристичні притулки. Один такий притулок був у Ризарні, а другий – на південному узбіччі г. Сивулі, біля джерел річки Бистриці Солотвинської. Третій притулок був на перевалі «Борівка», що на північ від г. Сивулі.

Про велику популярність відвідин туристами Горган у басейні ріки Лімниці свідчить виданий Г. Гонсьоровським путівник .

Біля Підлютого в липні-серпні 1924 р. розташовувався перший пластовий табір. Цим було покладено початок створенню тут постійного інструкторського осередку пластового табірництва. З 1926 р. під горою Сокіл при допомозі митрополита Андрея ІІІептицького було розпочато спорудження найбільшого табору Українського Пласту. Він зводився за проектом І. Чмоли та інженера Ю. П’ясецького. Вже 1929 р. тут були чотири житлові приміщення, кухня, «світлиця», в якій могло розміститися 500 осіб, майдан та ігрище.

Наукове товариство ім. Шевченка клопотало перед Львівською митрополією про створення для туристичних потреб Українського парку природи. Йшлося про розширення існуючого резервату «Яйце». Під час лісовпорядження 1936 р. інженерові Андрієві П’ясецькому було доручено виконати „помірові роботи" для виділення місця під цей парк на площі 1750 га. На жаль, його так і не створили, оскільки такий в «Описі лісів маєтків у м. Перегінську ...» від 1938 р. та у «Звіті Мельника Андрія про результати перевірки лісового господарства ...» за 1937 р. не згаданий.

У першу світову війну в Горганах було майже цілковито винищене поголів’я мисливських звірів, проте пізніше воно відновлене. Вже по десяти роках після війни поголів’я оленів розвинулося так, що треба було вести ловецьку господарку зі зброєю. Для вирівнювання співвідношення між оленями-самцями і ланями восени, по риковиську, надмір ланей відстрілювали, вибираючи насамперед старі, ялові особини зі звисаючими вухами. Зросло пого поголів’я сарн, але поголів’я штучно не регулювали, оскільки їх винищували рисі. Ріст поголів’я сарн зумовлював і збільшення чисельності рисей, які в той час не підлягали охороні. Великою була кількість самців – сарн-рогачів, вони тримались переважно в піших і підгірських теренах. Лови на рогача відбувалися навесні та під час сарнячої «рійки» в липні.

На диких кабанів полювали взимку з нагінкою, найкраще по «новослідиці», бо тоді легко знайти місце перебування цих звірів. Полювання на ґотура відбувалося навесні під час токування. Мисливська фауна потребувала охорони від вовків. Їх винищення було дуже важким завданням. Для того ставили на них капкани і влаштовували різноманітні пастки, та це не давало бажаних результатів, бо там не раз гинули рисі, борсуки, ґотури.

В лісах Горган за Польщі була поміркована кількість ведмедів. На жаль, гинули ведмеді від куль браконьєрів – «чи гунів». Легально її полювали на ведмедів лише дуже вправні мисливці. Однак за польський період на терені Станіславівщини було відстріляно лише 5 ведмедів. З 1930 р. набрав чинності закон про цілковиту охорону ведмедиць, а відстрілювання ведмедів могло бути лише з дозволу міністерства рільництва. Ведмедів стріляли звичайно зі старих «амвон», біля яких лежала прив'язана принада, бо ведмеді любили її відтягати. Принадою, як звичайно, слугували старі знеможені коні.

Згідно з матеріалами першої половини XX ст., у лісах маєтку Галицької митрополії УГКЦ у Перегінську було добре розвинене мисливське господарство.

Ловецтво в лісах Перегінська належало до найкращих «ловів» у Польщі. Тут нараховувалось: ведмедів – 100 особин, рисів – 10, «ловних» оленів – 500, козуль і молодих оленів – 2500 особин. Диких звірів було так багато, що вони часто завдавали шкоди місцевому населенню. Управління маєтку в селі Перегінську 1938 р. сплачувало населенню відшкодування за збитки, завдані хижими звірами, зокрема, в 1939 р. – ведмедями.

Карпатські олені були майже вдвоє більші від альпійських, що пояснювалось кращою кормовою базою в Карпатах та природним добором. Крім того, була велика кількість кабанів, диких котів, лисів, лісових куниць, норок, видр.

Полювання на оленів відбувались під час риковиськ, тобто парування, приблизно від середини вересня до перших днів жовтня На цей час у лісах припиняли будь-яку виробничу діяльність. У лісі були лише стражники і «вислухи». Місцеве населення сприймало цей період із полегшенням, адже роботи вистачало тоді всім. Порівняно з лісорубством така праця не була важкою. Люди звикли до життя у колибах, а тут ще й з’являвся певний заробіток, до того ж, якщо пан убивав оленя, то й м'яса було доволі.

Станом на 1927 р. лісові маєтності Галицької митрополії УГКЦ у Перегінську ділилися на мисливські ревіри, площа яких становила 34450 га. Крім того, були ще три рибальські ревіри.

Ловецькі ревіри орендували князь Ліхтенштейн, князі Радзивілл, князь Габсбург, князь Яблуновський, князь Андрій Любомирський, граф Дзєдушицький, граф Тишкевич, граф Людвиг Менцельський, граф Пауль Пальфі, граф Потоцький, фірма «Ґлезінґер», фірма «Дунка де Сайо», д-р Віттерфельд, пан ординат Чарковський та ін. Учасниками полювання переважно були урядники-старости, начальник суду, маршалок повіту, інженер повітовий.

 

Поділ маєтності Галицької митрополії УГКЦ на мисливські ревіри.

Назва ревіру

Площа, га

Назва ревіру

Площа, га

Перегінське

4400

Клива, Овул

4030

Яйце

5300

Лужки

1710

Мшана

2810

Ялова, Клива

1600

Гича

2490

Петріс

1560

Чорна Ріка

2640

Плісце

2060

Паренки

2090

Котелець

3760

 

За оренду мисливського ревіру треба було платити «чинш», розмір якого, наприклад, для ревіру «Мшана», становив 500 доларів на рік і додатково для персоналу управи в Перегінську – 50 доларів на рік. Вартість одноразового полювання становила 100 доларів. Уже в ті часи виникали проблеми оплати цього чиншу. Про це свідчить листування між управою у Перегінську й адміністрацією у Львові.

Наприклад, у листі № 750 від 27.07.1929 р. відзначена цілком сучасна ситуація: «Прошу ласкаво повідомити, котрий із Панів мисливих заплатив за сьогорічне полювання? До нашої Управи заплатив лишень п. др. Вінтерфельд 500 долярів, котрі ми зарахували в рахунку за липень біжучого року, прислав і граф Пальфі, ті гроші взяв Горалевич. Я не знаю, чи маю упоминатися, чи зробить се Світла Адміністрація? ...».

Цікаві спогади про мисливські терени маєтності Галицької митрополії ГКЦ у селі Перегінську знаходимо у книзі графа П. Пальфі. Він часто полював у цих місцях, особливо в ревірах «Яйко», «Гичі», «Чорна ріка». Він пише, що місцеві олені були чи не найбільші, які водилися у середньогір’ї Європи. Вага туші такого карпатського оленя іноді сягала понад 300 кг. Роги з 18-ма відростками і вагою понад 7 кг не були рідкістю.

Приготування до ловів проводились заздалегідь, протягом цілого літа. Поповнювали і закладали нові солонці, на що надлісництва витрачали 2-3 тисячі кг кам’яної солі. Сіль утримувала свою звірину і приваблювала іншу, з чужих теренів. Лісівники будували мисливські хатини й колиби. Будівництво мисливської хатини коштувало 200 золотих, а колиби – 100. Ловецькі хатини мали залізні печі для огрівання і підігрівання їжі.

Як описує Р.Юркевич, мисливці ділилися на «наємних» та «репрезентаційників». Перші полювали, вносячи певну плату за полювання. Вони отримували для послуг побережника і двох людей, які мали займатися «вислухом» оленів і прислуговувати, підтримуючи ватру в колибі, забезпечуючи дрова, воду тощо.

Репрезентаційні ловці були гостями надлісництва. Це були переважно члени уряду або їх гості, генерали, віце-міністри, а також багато снобів. Гостей розвозили по мисливських ревірах дрезинами й кінно. Щоденно хлопці-носильники виносили їм у «менажках-термофорах» обіди. Було з цим багато клопоту і праці. Так було в державних лісах, дирекції яких намагалися компенсувати витрати надлісництвам, але це рідко покривало справжні видатки.

На жаль, на сьогоднішній день околиці Осмолоди не використовуються належним чином для туризму та рекреації. Відвідують гори переважно самодіяльні туристи, а також окремі організовані групи туристів із Польщі, Білорусі та інших країн. У лісгоспі практикується платне полювання. Тому часто тут гостями є мисливці-чужоземці. Розвиток мисливського господарства, організація регульованого туризму, благоустрій місць відпочинку, туристичних та мисливських шляхів, рекреаційної інфраструктури належать до актуальних завдань найближчої перспективи Рожнятівщини, про що йтиметься на наступних сайтах.

 

 

Історія Рожнятова –

краю Бойківського.

 

Прикарпатське містечко з розлогими  левадами,   зарінками та рвучкими потоками, що у парі  з  горбами  творили  мальовничу околицю – Рожнятів.

Рожнятів-одне з найдавніших населених пунктів Прикарпаття, розташованого в 60 кілометрах від обласного центру. Згідно з історичною памяткою згадується ще в XII  столітті. Перше поселения виникло в долині повноводної річки Дуба, як невеличка осада, яка називалась Старим селом. Ця назва збереглася за частиною селища долині. Існують кілька переказів про виникнення назви селища. На думку одних ця назва походить від прізвища Рожнятівський. Інші вважають що назва від слова «різня», а ще є думка, що Рожнятів по­ходить від вислову ружні люди, яких спроваджував граф Скарбек на будівництво свого замку. Поселения спочатку будувалися в лісах. I   основним  заняттям  жителів було скотарство.

Distrikto de • Powiat •Район • County of
Рожнятiв • Rożniatów

Galicio

Рожнятiв
Rożniatów

В кінщ XIV століття Рожнятів став власністю польської корони. Аби утримати загарбані землі в покорі у Рожнятові на початку XV століття збудовано міцноукріплений замок. Він мав бійниці для кругового обстрілу, два підземні ходи. І був оточений глибоким ровом з водою. Його реконструйоване приміщення збереглось до наших днів (тепер в ньому розміщується райвідділ внутрішніх справ ) .

У кінці XVIII століття в Рожнятові значного розвитку набрало ремесло. На ринку йшла жвава таргівля виробами шевців, кравців, кушнірів, бондарів. У 1782 році тут відкрито солеварню.

За декретом від 14 листопада 1785 року Рожнятів став містом. На цей час в ньому налічувалось 188 будинків і про­живало 1008 осіб. 1811 року граф Скарбек відкрив у місті ткацьку майстерню, де на ручних ткацьких верстатах виробляли   тканини   із   лляної   і   вовняної   пряжі.   1838   року   в Рожнятові було  вже  кілька  підприємств - цегельня,   водяний млин, гуральня і броварня, які належать Скарбеку.

ЗАМОК  СКАРБКА

Перша згадка про Рожнятів датується 1464 роком. У ХV столітті в Рожнятові був збудований добре укріплений замок. Замок мав дві бійниці, два підземні ходи: до лісу в урочище Батурин і до Василіанського монастиря (зараз „Підмонастир”). Оточений був глибоким ровом з водою. Будівництво йогоо пов’язують з іменем графа Скарбка. Скарбки  поряд з  Потоцькими, Яблоновськими, Конецьпольськими були найбільшими галицькими магнатами  .  

        Скарбек  Рафаїл Людвік ( 1764 р.н.) - хорунжий коломийський, староста солотвинський, депутат сейму, власник міст Рожнятова, Обертана та багатьох сіл.

        Повстанці. що вливались у загони полковника Височана, який сформувався під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654 роки) легко взяли замок Скарбка. Але, коли повстанці підійшли до Рожнятова, шляхта зуміла втекти. Одні поскакали верхи на конях, бо возами вже не встигали, інші пробралися підземним ходом до лісу в „Батин”, а звідти направились в гори. Повстанці очистили замок від наявних там багатств і погналися за втікачами. Втікачів вночі наздогнали у Велдіжі (нині с.Шевченкове у Долинському районі), зчинивши страшний крик: „гала !”,        „гала !”, ніби татари. Вчинився бій, в якому багато було вбитих. поранено і тільки декому вдалося втекти в ліси.   Про напад на Рожнятівський замок один із шляхтичів писав: „Впали до замку і, захопивши його пішли в гори в погоню за протестантами (шляхтою), де дігнавши, багато шляхти повбивали, забравши в них все: ледве кінно, інші пішо утекли”.В 50-х роках  ХХ століття замок Скарбка було реконструйовано. І нині він, як древній страж міста височить на колишньому валу. тільки уже без башти.

1877 року в Рожнятові засновано двокласну школу, а в 1902 році її перетворено на чотирикласну. Містилась вона в старій тісній халупі. Лише в 1906 році було збудовано шкільне приміщення.

Під час першої світової війни Рожнятів опинився в зоні воєнних дій. Сюди вступили російські війська, а в лю­тому 1915 року австроугорська артилерія протягом трьох днів обстрілювала місто. В 1920 році Рожнятів окупували польські війська.

1934 року початкову школу реорганізували в семирічну, в якій навчалося 570 учнів. Н1хто з учителів не мав вищоі освіти. Навчання проводилося переважно польською мовою. Про медичну допомогу не було й мови.

На   початку   1939   року  з   Рожнятові  проживало   3726 чоловік.

Під час другоі світовоі війни 1 липня 1941 року Рожнятів окупували німецькі фашисти і лиш через два роки в липні 1944 року він був звільнений від загарбників.

В  середині  50-х  років  геологи  знайшли поблизу  Рожнятова   численні запаси  нафти і газу. В наш час є перспекитиви розвитку енергетичної промисловості використовуючі горючі сланці, запаси яких є чималі. 1961 року прийняла перших пацієнтів нова лікарня й поліклініка. На той час там працювало 25 лікарів і 96 медичних працівників.

Рік за роком змінюється обличчя селища.

 

На колишній площі Ринок виник сучасний архітектурний ансамбль, який складаеться з універмагу, будинку побуту, народного дому, адміністративноі споруди, готелю. В них використано стиль бойківського народного будівництва.

 




ВІДЕОРОЛИКИ

ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ЧЕТВЕРТОЇ ХВИЛІ МОБІЛІЗАЦІЇ

ДО ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Важливо!

Сторінка антикорупціонера!

Розробляється проект Стратегії розвитку Івано-Франківської області

Розробляється проект Стратегії розвитку Івано-Франківської області

Оголошення!

ПРО ПРОВЕДЕННЯ ДОПОРОГОВОЇ ЗАКУПІВЛІ (Проведення переговорів з учасниками)

Оголошення!
Протокол загальних зборів громадян с.Сваричів щодо обговорення детального плану території для обслуговування сонячної електростанції (будівництво сонячної електростанції -14.04) в урочищі "Гора"
Оголошення!

Довідка про проведення громадського обговорення «Детального плану території для будівництва, експлуатації та обслуговування сонячної електростанції за межами с.Цінева на території Цінівської с/р Рожнятівського району Івано-Франківської обл.

Протокол

Оголошення!
Результати проведення конкурсу!
Оголошення!
Оголошення про проведення конкурсу "Кращі практики місцевого самоврядування" у 2019 р.
Оголошення!

Проект документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку .

 Повідомлення про оприлюднення проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку

Оголошення!

В квітні в Україні стартував безкоштовний навчальний курс для бізнесу з питань впровадження системи НАССР

Результати конкурсу!
Результати конкурсу!

Оголошення

Інтерактивна карта захисних споруд цивільного захисту та найпростіших укриттів Рожнятівського району.
Інтерактивна карта захисних споруд цивільного захисту та найпростіших укриттів Рожнятівського району.

Про вибори голови районної ради

Про вибори заступника голови районної ради



Розробник: ЗАТ "Софтлайн" © Веб-портал органів державної влади та органів місцевого самоврядування Івано-Франківської області