Геморагічна гарячка  : проблема залишається актуальною.

   Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС) – гостра вірусна природно-осередкова хвороба, що характеризується гарячкою, загальною інтоксикацією, своєрідним ураженням нирок, розвитком гострої ниркової недостатності та тромбогеморагічного синдрому (порушення згортання крові). Збудники хвороби – арбовіруси. Джерелами геморагічної гарячки з нирковим синдромом є різні дикі мишоподібні гризуні, іноді щурі. Арбовіруси передаються людині через вдихання заражених вірусом аерозолів екскретів та секретів, через забруднену їжу, рідше — через укуси гризунів. Передача вірусу можлива також при безпосередньому контакті з гризунами: робота з зоологічним матеріалом, або інфікованими об’єктами довкілля (хмиз, солома, сіно), що були забруднені виділеннями мишоподібних гризунів. Можливе інфікування людини також аліментарним шляхом при обробці, вживанні забруднених гризунами продуктів, що не піддавались термічній обробці (капуста, морква тощо), що найбільш поширено влітку/
          Основою профілактичних заходів у боротьбі на територіях з осередками ГГНС різного типу залишається неспецифічна профілактика. Єдиними способами мінімізувати ризик захворювання являються запобіжні заходи що ґрунтуються, головним чином, на боротьбі з гризунами поблизу житла людини, усунення їх всередині будинків. Для цього використовують комплекс методів і засобів дератизації, що проводяться дозволеними для застосування на території України засобами. Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування забезпечують: Благоустрій територій населених пунктів, парків, скверів, кладовищ, оздоровчих закладів, установ, місць масового відпочинку і перебування населення (в т.ч. баз відпочинку і територій, що прилягають до них на відстані не менше 50 метрів); Ліквідацію незаконних (стихійних) звалищ, очищення їх від сміття, сухостою, густого підліска лісових масивів, що прилягають до населених пунктів, оздоровчих закладів, садово-городніх кооперативів та ін. Приведення лісових масивів у межах населених пунктів або прилягаючих до них територій у лісопарковий стан. Проведення інвентаризації старих, частково зруйнованих будівель у приміських і міських зонах та вирішення питань щодо їх знесення. Організацію і проведення дератизаційних заходів проти мишоподібних гризунів на території населених пунктів, лісопаркових зон (парків. скверів), кладовищ, оздоровчих закладів (в т.ч. баз відпочинку), сільськогосподарських об’єктів на територіях, ендемічних щодо ГГНС.

Хворий на ГГНС не є небезпечним для оточуючих і не потребує суворої ізоляції. Диспансерне спостереження за перехворілими здійснюють в строки, що визначаються ступенем тяжкості хвороби. Карантин не накладають. В осередку проводять поточну та заключну дезінфекцію.