18 Серпень 2019
Пошук
Розширений пошук

Реєстрація

Логін
Пароль
Увійти
Реєстрація
Інститути влади

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


.
Податкове законодавство
 На головну / Територіальні органи міністерств та інших центральних органів влади / Тлумацьке відділення Тисменицької оДПІ головного управління Міністерства доходів України

ПОДАТКОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Член фермерського господарства, який уклав трудовий договір з роботодавцем, знімається з обліку як платник єдиного внеску

 

22.07.2019

 

 ДФС України повідомляє, що членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, визначено платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).

Норми визначені п. 5¹ частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2464).

Такі платники зобов’язані стати на облік в контролюючих органах як платники єдиного внеску.

Після взяття на облік в контролюючих органах платниками єдиного внеску на членів фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, поширюються обов’язки, визначені п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464 щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Водночас, не є платниками єдиного внеску відповідно до п. 5¹ частини першої ст. 4 Закону № 2464 члени фермерського господарства, якщо вони одночасно є застрахованими особами і за них роботодавцями сплачується єдиний внесок із суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями, та/або суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Умови зняття з обліку платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями, визначаються розділом V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі – Порядок № 1162), яким, зокрема, передбачено подання до контролюючому органу заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ, наведеною у додатку 5 до Порядку № 1162.

Отже, якщо член фермерського господарства, який перебуває на обліку як платник єдиного внеску, уклав трудовий договір з роботодавцем, то він повинен подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ та знятись з обліку у порядку, визначеному розділом V Порядку № 1162.

 

Сплата ПДФО за відокремлений підрозділ

 

ДФС  нагадує, що згідно з п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України (далі – БКУ).

Статтею 64 БКУ визначено, що ПДФО, який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються працівникам такого суб’єкта господарювання.

Суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (п.п. 168.4.3 п. 168.4  ст. 168 ПКУ).

Якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати ПДФО відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого ПДФО на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).

Нормами п. 63.3 ст. 63 ПКУ встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Так, п.п. 7.1 п. 7 Порядку № 1588 визначено, якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Враховуючи вищевикладене, якщо платник податків має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податків зобов’язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати ПДФО із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких структурних підрозділів (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

До уваги платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового – перевірте реєстрацію!

Згідно з нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» введено в дію Реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового (новий реєстр).

Новий реєстр оприлюднений у відкритій частині Електронного кабінету (закладка Реєстри) за посиланням: https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/excise.

Станом на 18.07.2019 у новому реєстрі зареєстровано 2929 платників.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового (відповідають визначенню платників акцизного податку з 01.07.2019) підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку в новому реєстрі до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Нові правила адміністрування реалізації пального та спирту етилового передбачають, що платники податку мають зареєструвати всі акцизні склади, розпорядниками яких вони є. Під час реєстрації кожному акцизному складу присвоюється уніфікований номер. Реєстрація здійснюється на підставі заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі – нова заява).

Відповідно до підпункту 22 підрозділу 5 розділу XX Кодексу суб’єкти господарювання, які відповідають визначенню платників акцизного податку з 01.07.2019, мали до цієї дати зареєструватися платниками акцизного податку та/або зареєструвати усі свої акцизні склади.

Проте виявлені випадки, коли платники податку не зареєстрували акцизні склади, розпорядниками яких вони є, та/або для реєстрації платниками податку подали заяви за попередньою формою і для включення до попереднього реєстру платників акцизного податку з реалізації пального, які відповідали визначенню платників акцизного податку до 01.07.2019.

У зв’язку з цим ДФС рекомендує платникам податку перевірити наявність реєстрації в новому реєстрі.

Якщо інформація в новому реєстрі відсутня, особам, які з 01.07.2019 підпадають під визначення платника акцизного податку відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1.статті 212 Кодексу, необхідно зареєструватись платником акцизного податку та/або зареєструвати акцизні склади, розпорядниками яких вони є, із відповідним включенням до нового реєстру. Для цього слід подати нові заяви - за формою J1304101 / F1304101, що розміщена на офіційному вебпорталі ДФС за адресою: Електронна звітність / Платникам податків про електронну звітність / Інформаційно-аналітичне забезпечення / Реєстр форм електронних документів.

Від сплати земельного податку звільняються пенсіонери за віком

Від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, у разі втрати годувальника тощо) не мають право на пільгу щодо сплати земельного податку.

Після досягнення пенсійного віку фізичні особи мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності.

При цьому фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу (пенсійне посвідчення (за віком)).

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме:

- для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;

 - для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.

При цьому, до переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).

Зазначена норма передбачена п. 281.1, п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу України.

Для отримання податкової знижки річна податкова декларація про майновий стан і доходи подається до кінця року

До переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки, включається, зокрема, сума коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

Тобто, фізична особа, яка має право скористатися податковою знижкою щодо суми коштів, сплачених за навчання, повинна мати відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема, квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери; договір з навчальним закладом; довідку про отримані у звітному році доходи; документи, які підтверджують ступінь споріднення (у разі компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти члена сім’ї першого ступеня споріднення); тощо.

Для забезпечення правильності розрахунку сум, що підлягають поверненню з бюджету, доцільно надавати до фіскального органу копії зазначених документів.

Зазначена норма передбачена п.п. 166.1.2, п.п. 166.2.1, п. 166.3 ст. 166; п. 176.1 «в» ст. 176 Податкового кодексу України.

Запроваджено товарно-транспортну накладну в електронній формі

ДФС повідомляє, що наказом від 03.06.2019 № 413 Міністерства інфраструктури України (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 21.06.2019 за № 649/33620) затверджено зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 із змінами та доповненнями.

Зокрема, у новій редакції викладено  форму товарно-транспортної накладної (далі – ТТН) та запроваджено товарно-транспортну накладну в електронній формі (далі – Е-ТТН), яка підписується за допомогою електронного підпису водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.

Уточнено визначення товарно-транспортної накладної - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені Правилами.

Відповідно, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених ТТН у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.

Суб’єкти господарювання можуть оформляти ТТН  без дотримання цієї форми за наявності в ній інформації про:

-назву документа;

-дату і місце його складання;

-найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача;

-найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж,

- автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер);

-пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони перевезення можуть внести до ТТН будь-яку іншу інформацію, яку вважають необхідною.

У разі оформлення Е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі.

У разі оформлення ТТН у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування - опублікований у бюлетені «Офіційний вісник України» 12.07.2019 № 52.

 

Вартість дарунків, які з 01.01.2017 не оподатковуються ПДФО

09.02.2017

 

Законом України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі – Закон №1791), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни до Податкового кодексу України  (далі – ПКУ) у частині адміністрування податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО).

Так, зокрема, уточнена вартість дарунків, які не підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 165.1.39 пункту 165.1 статті 165 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.

Вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань) не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у разі, якщо їх вартість не перевищує 25% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

Нагадуємо, що мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», у 2017 році складає 3200 гривень.

До прийняття змін не підлягала оподаткуванню ПДФО вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань) за умови, якщо їх вартість не перевищувала 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

 

Звітність та сплата єдиного внеску у період ліквідації підприємця

09.02.2017

 

 Відповідно до пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є фізичні особи-підприємці, в тому числі фізичні особи-підприємці платники єдиного податку, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.  

 При припиненні діяльності фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані подати самі за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі – Порядок №435), із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розділу ІІІ Порядку №435).

 Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою «ліквідаційний» настає в день подання такого Звіту, відповідно ЄВ повинен бути сплачений до дати подання Звіту включно.

 Крім цього, зняття з обліку фізичних осіб-підприємців, в тому числі фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність – за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

 При державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄВ в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичні особи-підприємці або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.  

 За порушення норм Закону №2464 платникиЄВ несуть фінансову та адміністративну відповідальність відповідно до ст.ст. 25, 26 Закону №2464 та ст. 165 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 Відповідні роз’яснення надані листом ДФС України від 30.12.2016 №41658/7/99-99-13-02-01-17.

 

Якщо об’єкт нерухомості не є об’єктом оподаткування то декларація з податку на нерухоме майно не подається

08.02.2017

 Відповідно до п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

 Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

  Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).

 Перелік нерухомого майна яке не є об’єктом оподаткування   визначено  п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ.

 Тобто, якщо суб’єкт господарювання є власником житлової та/або нежитлової нерухомості та має документальне підтвердження віднесення даного об’єкта до категорій, визначених п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ, то такий суб’єкт господарювання звільняється від обов’язку подавати податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

 

Податкові зміни 2017: рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів

08.02.2017

Державна фіскальна служба України у листі від 30.01.2017 року №2070/7/99-99-12-03-04-17 надала методичні рекомендації щодо особливостей адміністрування рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у 2017 році.

Платники, об'єкт оподаткування, ставки, порядок обчислення і сплати Рентної плати визначені статтями 256 та 257-258 Податкового кодексу України.

Водночас згідно з пунктом 111 розділу І Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-УШ „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" пункт 257.5 статті 257 доповнено абзацом другим такого змісту: „Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум рентної плати, сплачених відповідно до підпунктів „а" і „б" підпункту 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 цього Кодексу". Зміни набрали чинності з 1 січня 2017 року.

Відповідно до підпункту 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 Кодексу лісокористувачі щокварталу складають податкову декларацію з Рентної плати наростаючим підсумком з початку року, за винятком:

а) лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків Рентна плата вноситься в каси суб'єктів лісових відносин, які їх видають:

фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісорубні та лісові квитки;

лісокористувачів (крім фізичних осіб - підприємців, яким видано лісові квитки), у яких сума Рентної плати в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому сплачується Рентна плата;

б) лісокористувачів з іншої області, які сплачують Рентну плату повністю до видачі їм спеціального дозволу за місцезнаходженням лісової ділянки, на якій здійснюється заготівля деревини.

Пунктом 21 Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" внесено зміни до статті 256 Кодексу та збільшено ставки Рентної плати, які застосовуються при обчисленні податкових зобов'язань з Рентної плати за результатами господарської діяльності у 2017 році. Зазначену норму запроваджено пунктом 1 розділу IIПрикінцевих та перехідних положень Закону № 1791 починаючи з 01 січня 2017 року.

Платники Рентної плати обчислюють суму Рентної плати наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формами, затвердженими наказом Мінфіну від 17.08.2015 № 719, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за № 1051/27496 (за IVквартал

2016   року), наказом Мінфіну від 07.11.2016 №927, зареєстрованим у

Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за № 1539/29669 (за І - IVквартали

2017 року).

Податкові декларації Рентної плати подаються платниками Рентної плати контролюючим органам за місцезнаходженням лісової ділянки (підпункт 257.3.5 пункту 257.3 статті 257 Кодексу).

При цьому, відповідно до підпункту 256.11.1 пункту 256.11 статті 256 Кодексу, сума Рентної плати обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

Граничними термінами подання податкової звітності та сплати податкових зобов'язань з Рентної плати є: 

за IVквартал 2016 року - 9 та 17 лютого 2017 року відповідно;

за І квартал 2017 року - 10 та 19 травня 2017 року відповідно;

за IIквартал 2017 року - 9 та 19 серпня 2017 року відповідно;

за IIIквартал 2017 року - 9 та 17 листопада 2017 року відповідно;

за IVквартал 2017 року - 9 та 19 лютого 2018 року відповідно.

 

Актуально для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та декларують доходи за 2016 рік

08.02.2017 

 

Тисменицька ОДПІ нагадує, що декларування доходів, отриманих фізичними особами – платниками податків у 2016 році, здійснюється за новою формою податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 15.09.2016 №821 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року №859» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.10.2016 за №1349/29479).

 У рядку 8 розділу І Декларації платник податків самостійно визначає категорію, до якої слід віднести платника, а саме:

- громадянин;

- особа, яка провадить незалежну професійну діяльність;

- підприємець (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування).  

 Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та отримують дохід виключно від незалежної професійної діяльності, вказують категорію платника проставляючи позначку «Х» у клітинці «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність».  

Граничний термін подання Декларації за 2016 рік для платників податку – фізичних осіб – «незалежників» 3 травня 2017 року, а термін сплати податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та військового збору до 1 серпня року, що настає за звітним, тобто останній день сплати – 31 липня 2017 року.

 Платники податку – фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно здійснюють підприємницьку діяльність виключно на спрощеній системі оподаткування, вказують категорію платника проставляючи позначку «Х» у клітинці «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність».

 Граничний термін подання Декларації за 2016 рік для таких осіб 3 травня 2017 року, а термін сплати ПДФО та військового збору до 1 серпня року, що настає за звітним, тобто останній день сплати – 31 липня 2017 року.

  Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримали інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи як громадяни (дохід від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм); інвестиційний прибуток; дохід від успадкованого чи отриманого у дарунок майна і т.д.), вказують категорію платника проставляючи позначку «Х» у клітинці «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність».

 Граничний термін подання Декларації за 2016 рік для таких осіб 3 травня 2017 року, а термін сплати ПДФО та військового збору до 1 серпня року, що настає за звітним, тобто останній день сплати – 31 липня 2017 року.

 

Суми, зазначені в рядках 22.1 і 23.1 р. VI Податкової декларації про майновий стан і доходи, необхідно сплатити не пізніше 17 лютого 2017 року

 07.02.2017

Суми податку на доходи та військового збору, зазначені в Декларації, підприємці сплачують самостійно впродовж 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання Декларації (п. 57.1 Податкового кодексу України).

Строк сплати узгоджених податкових зобов’язань по Декларації не переносять, якщо останній його день припадає на вихідний (неробочий) або святковий день. Тому зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, нараховані в рядках 22.1 і 23.1 р.VI Декларації за 2016 рік, підприємцю слід сплатити не пізніше 17 лютого 2017 року (останній день строку сплати – 19 лютого, у 2017 році припадає на неділю).

 

 

Іноземні доходи підлягають декларуванню

07.02.2017

Громадянам України, які тимчасово або постійно працюють за кордоном, необхідно задекларувати іноземні доходи та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Тобто у разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію.

У податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік громадяни відображають суму отриманого доходу за звітний рік та визначають податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військового збору 1,5%.

Доходи, одержані в іноземній валюті перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діяв на момент нарахування (отримання) таких доходів.

 Податковим кодексом України також передбачено, що суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні.

Для отримання права на зарахування сплачених податків за межами України фізична особа-резидент повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань платника такі податки, сплачені в інших країнах:

 - податки на капітал (приріст капіталу ), податки на майно;    

 - поштові податки;

 - податки на реалізацію (продаж);

 - інші непрямі податки незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

 Детальніше у роз‘ясненні ДФС України, яке розміщено на офіційному веб-порталі у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (категорія 103.19).

 

 

Про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель

07.02.2017

Законом України від 20.12.2016 №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» до підрозділу 6 «Особливості справляння плати за землю» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) додано пункт 8.

 

Відповідно до зазначеного пункту ПКУ встановлено, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням:

 

 - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100%;

 

 - для земель несільськогосподарського призначення - 106%.

На виконання пункту 289.3 статті 289 ПКУ Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр) повідомила, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік становить 1,0; для земель несільськогосподарського призначення – 1,06.

Також Держгеокадастром було повідомлено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік – 1,703; 1997 рік – 1,059; 1998 рік – 1,006; 1999 рік – 1,127; 2000 рік – 1,182; 2001 рік – 1,02; 2005 рік – 1,035; 2007 рік – 1,028; 2008 рік – 1,152; 2009 рік – 1,059; 2010 рік – 1,0; 2011 рік – 1,0; 2012 рік – 1,0; 2013 рік – 1,0; 2014 рік – 1,249; 2015 рік – 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Нормативна грошова оцінка земель за 2002 рік, 2003 рік, 2004 рік та 2006 рік не індексувалася.

 

Які документи подавати щоб отримати податкову знижку на житло

07.02.2017

 

Відповідно до пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловимкредитом, що визначається відповідно до статті 175 ПКУ.

Таке включення відбувається за умови наявності документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки:

 - кредитного договору та нотаріально завіреного договору іпотеки;

 - відповідних платіжних документів, в яких чітко визначено суму сплачених відсотків за користування іпотечним кредитом, прізвище, ім’я, по-батькові платника податку як платника цих процентів (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів), а також довідку з банку про суму фактично сплачених відсотків за користування іпотечним кредитом;

 - паспорта платника податку з позначкою про реєстрацію за місцезнаходженням житлового будинку (квартири, кімнати), щодо якого оформлено іпотечний житловий кредит.

Оригінали таких документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення контролюючим органом податкової перевірки стосовно нарахування такої податкової знижки.

Платники податку зобов’язані на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчислення і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірності відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Для прискорення проведення контролюючим органом розрахунку сум, що підлягають поверненню з бюджету, і забезпечення правильності визначення зазначених сум доцільно надавати до податкової інспекції копії зазначених документів.

 

 

У яких випадках ФОП повинна подавати податкову декларацію з плати за землю?

07.02.2017

 

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) використання землі в Україні є платним.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону (частина перша ст. 116 ЗКУ).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).

Статтею 126 ЗКУ визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1952).

Разом з цим, у період дії Указу Президента України від 19 січня 1999 року № 32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» (далі – Указ) з 19 січня 1999 року по 20 липня 2007 року покупцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення були громадяни України – суб’єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 та п. 8 частини першої ст. 27 Закону № 1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року.

Статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» із змінами та доповненнями визначено, що оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285 - 287 ПКУ (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – підприємець подає до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю (далі – податкова декларація), якщо земельна ділянка використовується для провадження господарської діяльності (магазин, СТО тощо) на підставі права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди земельної ділянки, оформлених на фізичну особу – підприємця.

Якщо документи, визначені у п. 1 та п. 8 частини першої ст. 27 Закону № 1952, оформлені на фізичну особу, то нарахування плати за землю (земельного податку або орендної плати) здійснює контролюючий орган (за місцем знаходження земельної ділянки), який надсилає (вручає) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення плати за землю за встановленою формою, у тому числі якщо така особа використовує вказані земельні ділянки для провадження господарської діяльності.

Крім того, контролюючий орган здійснює нарахування земельного податку фізичній особі у разі використання нею земельної ділянки (у тому числі для провадження господарської діяльності), на яку відсутні відповідні документи. В такому випадку нарахування грошових зобов’язань з плати за землю здійснюється контролюючим органом на підставі інформації, наданої відповідними територіальними органами Держгеокадастру та Укрдержреєстру.

 З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення - у категорії 112.05).




.

Електронна пошта

vptlum@ukr.net

 

23803078@mail.gov.ua

 

Тлумацька РДА у facebook

Я маю право
Про забезпечення функціонування української мови як державної
Єдиний голос - комунікаційна платформа
Інформаційна кампанія "Герої наших сердець"
Рада регіонального розвитку
Анонс
Інформація для людей із порушенням слуху
Національна Академія державного управління при президентові України
Охорона праці очима дітей

.

Оперативна інформація з питань цивільного захисту та дій у надзвичайних ситуаціях

 

Статистика сайту

MyCounter - счётчик и статистика


.

Розробник: ЗАТ "Софтлайн" © Веб-портал органів державної влади та органів місцевого самоврядування Івано-Франківської області