24 жовтень 2019
Пошук
Розширений пошук

Реєстрація

Логін
Пароль
Увійти
Реєстрація
Інститути влади

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


.
ЦІКАВІ ТУРИСТИЧНІ МІСЦЯ
 На головну / Туризм

ЦІКАВІ ТУРИСТИЧНІ МІСЦЯ

 

- Буківнянське городище (літописна згадка 1214 р.) – поселення, крем’яні штольні, літописне місто Биковен (палеоліт, мезоліт, неоліт, епоха бронзи, ранній залізний вік, римський час, Київська Русь)

- с.Петрлів – батьківщина М.Твердохліба – полковника УПА, псевдо «Грім»

- Остринськийтризуб. Розміри рукотворного, найбільшого в Україні зображення герба України: висота – 19 м, ширина – 13 м, висота центральної частини – 25 м. У 1992 р. його виклав місцевий житель, колишній воїн УПА Афанасій Панькович Козак на місці, де точились запеклі бої між українськими повстанцями сотні Пилипа Орлика та більшовиками, на відзнаку про вшанування пам’яті полеглих побратимів та річниці з Дня проголошення незалежності України.

- Олешівський тризуб. Встановлений мешканцем села Ярославом Клідом на подяку Богу за те, що його син з воїнами-побратимами повернулися з війни на сході України.

- Старий деревяний млин, в якому, за переказами, козаки мололи порох

- Руїни австрійського форту поч. ХХ ст. на г.Гоївка (с.Нижнів)

- Катакомби кляштора –монастиря отців-паулінів (с.Нижнів)

- Джерело «Монастирик» з цілющою водою

- Двохсотлітня липа у с.Кутище, посаджена на честь закінчення будівництва церкви Різдва Св. Івана Хрестителя у 1803 році

- Пам’ятник загиблим льотчикам-випробовувачам. «Пілоти не вмирають, вони летять і не повертаються». Командир ескадрильї 145-го винищувального авіаційного полку, підполковник Панін і заступник командира ескадрильї, майор Щебренко допустили помилку в пілотуванні МіГ-29 УБ і розбилися поблизу хутора Грабичанка в грудні 1987 року. 

- Одаївськийкарстовий печерний комплекс

відео «Спелеотуризм»

- Грот Монаха

- Криївка УПА

- Міське озеро - це прикраса і улюблене місце активного відпочинку та риболовлі не лине мешканців Тлумача, а й багатьох  відпочиваючих  з інших міст.

- Тлумацький парк

- Стара липа посаджена у с.Петрів на честь скасування панщини у 1848 році

- Водоспад «Дівочі сльози» поблизу с.Ісаків. Унікальність цього водоспаду в тому, що він травертиновий, тобто він утворився завдяки моху, який сотнями років ріс, відмирав, кам’янів й ставав основою для росту наступних поколінь такого ж моху. Поблизу водоспаду «Дівочі сльози» можна побачити мальовничі виступи скель з цікавою рослинністю. В одній із скель знаходиться грот монаха, в якому, за переказами старожилів, жив усамітнений аскет, що спокутував провину за вбивство побратима.

 «Дівочі сльози» вставити

- місце битви між військами Молдавського князівства та Королівства Польського. Сталася між військами господаря Петру IV Рареша (Петрила) та польського короля Сигизмунда І Старого 22 серпня 1531 року. Переконлива перемога коронного війська зумовила повернення Покуття до складу Польщі.

- Прало «Зозулька» та джерело з цілющою водою поблизу с.Підвербці

 

 

МУЗЕЙНІ СКАРБИ

 

1. Музей народної творчості та етнографії, м. Тлумач

* вул. М.Грушевського 2, м. Тлумач,

'  (03479) 2-26-48

2. Кімната-музей Марійки Підгірянки, м. Тлумач

* вул. Т.Шевченка 12а, м. Тлумач,

' (03479) 2-25-76

3. Кімната-музей Марійки Підгірянки, с.Антонівка

* вул. Центральна 26, с. Антонівка, Тлумацького району,

' (03479) 5-42-24, 096 47 699 62

4. Музей «Воїн-патріот», м.Тлумач

* вул. В.Винниченка 65, м. Тлумач,

' (03479) 2-24-43

5. Історико-краєзнавчий музей Григорія Крука, с.Братишів

* вул. Горішня 28, с. Братишів, Тлумацького району,

' (03479) 6-82-85, 095 32 104 25

6. Історико-етнографічнй музей села Бортники

* вул. Перемоги 9а, с. Бортники, Тлумацького району,

' (03479) 6-23-17, 097 15 824 67

7. Музей підпільної греко-католицької церкви о. Петра Голейка, с.Гостів

* с. Гостів, Тлумацького району,

' (03479) 6-12-21, 097 77 186 00

8. Меморіальний музей художника Дениса-Лева Іванцева, с.Делева

* вул. Т.Шевченка 30, с. Делева, Тлумацького району,

' (03479) 3-37-17, 096 73 084 77

9. Історико-краєзнавчий музей Михайла Бринського, с.Долина

* вул. Шкільна 1, с. Долина, Тлумацького району,

' (03479) 6-52-22

10. Музей історії села Надорожна

* вул. Гостинець 35а, с. Надорожна, Тлумацького району,

' 068 143 38 54

11. Історико-краєзнавчий музей селища Обертин

* вул. Хотимирська 2, селище Обертин, Тлумацького району,

' (03479) 4-33-82, 066 85 33 272

12. Історико-етнографічний музей села Олешева

* вул. Центральна 39, с. Олешів, Тлумацького району,

' (03479) 5-42-24, 066 80 60 715

13. Етнографічний музей, с. Олеша

* вул. М.Грушевського 121, с. Олеша, Тлумацького району,

' (03479) 6-35-40, 067 34 34 768

14. Краєзнавчий музей с.Кутище

* вул. Центральна 42б, с. Кутище, Тлумацького району,

' 096 40 68 881

15. Музей Хліба, селище Обертин

* вул. Владики Кучмяка 2а, селище Обертин, Тлумацького району,

' (03479) 4-33-00, 096 683 96 36

 

 

ДЕРЕВЯНІ ЦЕРКВИ

 

1. Церква Св. Дмитра (1848 р., с.Антонівка)

На карті з 1783 року на краю села, приблизно на місці існуючого сьогодні цвинтаря, позначена каплиця. Перша  дерев'яна однобанна церква гуцульського типу збудована коштом парафіян та інших доброчинців у 1848 році. Була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Братишів. Стіни надопасання оббили бляхою перед 1992 роком. Церква в користуванні громади УГКЦ.

Розташована в північно західній частині села, біля повороту з головної дороги до цвинтаря, на терасі схилу. Невелика, хрещата в плані, одноверха церковця. З півдня до вівтаря прибудована ризниця, з заходу по осі церкви - вужчий присінок. Під опасанням стіни з відкритих фарбованих брусів зрубів. Середхрестя нави завершує дуже низький восьмерик, вкритий невеликим шоломовим верхом з ліхтарем і маківкою на вершині. Сьогодні верх виглядає непропорційно малим до решти об'ємів будівлі - церкву значно розбудували додаванням бічних рамен нави. З заходу від церкви існує дерев'яна двоярусна дзвіниця, перший ярус якої ширший.

 

2. Церква Св. Дмитра (1869 р., с. Будзин)

Невелика дерев'яна церква, яка існує сьогодні в Будзині, перша в історії села, збудована 1869 року. Була філіяльною парафіяльної церкви в селі Делева. В кінці 1980-х на початку 1990-х років зовнішні стіни були частково оббиті бляхою. Церква - пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 1014-М). У використанні громади УПЦ КП(?)

Церква стоїть майже посеред села, біля роздоріжжя і житлової забудови, поруч лівого берега річки Будзин, на невеликій ділянці з ухилом. Вівтар церкви орієнтований до південного сходу. До нього з півночі прибудована ризниця. Крім вівтаря, церква має також наву і бабинець, які однакової ширини.

При повздовжних стінах церкви влаштували невелике піддашшя на приставних кронштейнах. Стіни церкви ошальовані дерев'яною вагонкою. По ремонті гребінь спільного даху бабинця, нави і вівтаря вінчає одна велика маківка і дві менших. На захід від церкви існує невелика мурована дзвіниця.

 

3. Церква Різдва Пр. Богородиці (1874 р., с. Вікняни)

Колишній римо-католицький костелик первісно зведений не пізніше початку XVIII ст. в містечку Товмач (сьогодні Тлумач), а 1874 року перенесений до села, де його відновили і посвятили. Після Другої світової війни споруду використовували під склад колгоспу, а після 1990 року вона стояла опущена. Щойно 2003 року споруду передали греко-католицькій громаді Вікнян, яка поступово почала ремонтувати святиню. У 2006 році її посвятили як церкву Різдва Пр. Богородиці.

Цю дерев'яну святиню зустрінете при сільській дорозі з заходу від центру села, на схилі. Тридільна безверха споруда, яка складається з: вівтаря з прибудованими захристіями, ширшої нави і присінку, над яким надбудовані хори. Вівтар орієнтований до заходу. В інтер'єрі нове і мінімалістичне оформлення. Зовні церква потребує ремонту. Окремо стоячої дзвіниці нема.

 

4. Церква Різдва Пр. Богородиці (1903 р., с. Вікняни)

Церква в цьому поселенні вперше згадана в документах другої половини XVI ст. В першій половині XVIII ст. збудували попередню до існуючої дерев'яну церкву. Замість неї у 1903 році постала нова церква, також з дерева, яку посвятили наступного року. Була парафіяльною. У 2003 році святкували 100-ліття з часу будови церкви. Сьогодні в користуванні громади УАПЦеркви. Не належить до пам'яток архітектури.

Вікнянськуцеркву побачите на терасі схилу посеред цвинтаря, на східній околиці села. Утворює в плані хрест з укороченими бічними раменами. При вівтарі є прибудовані дві ризниці. До західної стіни бабинця добудований присінок. Бічний вхід з півдня до нави. По останніх зовнішніх ремонтах тільки стіни під опасаннм церкви зберегли оригінальними, а також вхідні двері - все решту покрито новими матеріалами (фальшбрус, металопрофіль, булат).

Оригінальні ковані хрести з церкви поскладали в кутку між вівтарем і ризницею. На північний захід від церкви збереглася дерев'яна двоярусна не ремонтована дзвіниця.

 

5. Церква Покрови Пр. Богородиці (1794 р., с. Гавриляк)

Теперішня церква з дерева зведена у 1794 році як перша в селі і посвячена під титулом Прсв. Трійці. Після ремонтів у ХІХ ст. отримала сучасні форми. В той час її переосвятили на церкву Покрови Пр. Богородиці. Була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Чортовець. З 1991 року належить до пам'яток архітектури місцевого значення (охор. № 1016-М). Сьогодні церквою користується громада УПЦ Київського Патріархату(?).

Стоїть в центрі села, при головній дорозі, навпроти забудови, на ділянці, яка має схил, оточеній деревами. Типова церква гуцульського типу - хрест в плані, один верх. Чомусь вівтар церкви орієнтований до півдня. При вівтарі зі сходу прибудували ризницю. Церква має два входи: з півдня до нави і з заходу до бабинця. Під опасанням стіни зберегли з відкритих брусів зрубу, над опасанням все під бляхою. Невеличкі вікна в стінах церкви замінили пластиковими. З заходу від церкви розташована дерев'яна дзвіниця.

 

6. Церква Св. Арх. Михайла (1842 р., с. Гончарів)

Відомо, що в XVII ст. в селі стояла церква. Наступна після неї, також дерев'яна, збудована на початку XVIII ст. Була розташована на східній околиці села, за потоком. Знищена вогнем на початку ХІХ ст. Незабаром на новому місці постала нова церква, також дерев'яна. Очевидно, теж згоріла. У 1842 році замість неї громада збудувала існуючу сьогодні дерев'яну церкву.

Була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Обертин. В радянський період до 1989 року стояла зачиненою. 18 листопада 2012 року церква святкувала 170-ліття з часу будівництва. Пам'ятка архітектури місцевого значення. В користуванні громади УГКЦ.

Церква стоїть на пологому схилі південно західної частини села, біля цвинтаря, поблизу забудови. Невелика безверха двозрубна будівля (нава і бабинець в одному зрубі), вівтар якої орієнтований не до сходу, а до заходу. З півдня до вівтаря прибудована велика ризниця. До церкви ведуть два входи - з півдня і сходу. Стіни надопасаня оббили, ймовірно, пластиком. З південного сходу від церкви збереглася дерев'яна триярусна дзвіниця. Виглядає, що збудована за незалежності України.

 

7. Церква Покрови Пр. Богородиці (1882 р., с. Долина)

Теперішня деревяна церква у Долині зведена в 1882 році (за іншими даними - у 1875 р.). Пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква у користуванні громади УАПЦ.

Святиня постала в центрі села, при дорозі, на схилі. Це тризрубна триверха церква, оточена піддашшям. Має одну прибудову - ризницю при північній стіні вівтаря. Під опасанням стіни шальовані вертикально дошками і лиштвами, над опасанням - ошалювали вертикально деревяною вагонкою. Три низькі восьмерики завершують вівтар, наву і бабинець, вкриті восьмибічними верхами, які вінчають ліхтарі з маківками.

Покриття всіх дахів церкви і оббиті стіни восьмериків замінили новою бляхою. На південь від церкви збереглася деревяна квадратова в плані двоярусна дзвіниця. На її пірамідальний дах посаджений низький восьмерик, вкритий аналогічно верхам церкви.

8. Церква Перенесення Мощів Св. Миколи (1925 р., с. Ісаків)

Вперше церква в Ісакові згадується на початку XVIII ст. В середині цього ж століття громада звела нову дерев'яну церкву. На її місці у 1886 році постала наступна церква, також з дерева. Знищена під час Першої світової війни. У 1925 році замість неї за проєктом архітекта Олександра Лушпинського збудували існуючу сьогодні п'ятиверху дерев'яну церкву. Посвячена щойно у 1935 році. Не відомо чи була діюча в радянський час. В користуванні громади Української Греко-Католицької Церкви. Занесена до пам'яток архітектури місцевого значення.

Розташована посеред села, з півночі від сільської дороги, напроти цвинтаря, на схилі. Прицерковну територію оточує з трьох(?) сторін невисокий кам'яний мур. Хрещата в плані споруда з виразним силуетом, який утворюють маківки з ліхтарями на двоярусних верхах. Церква має три прибудови: дві ризниці при стінах вівтаря і маленький ганок під піддашшям з заходу від бабинця. Сьогодні стіни під опасанням ошальовані дерев'яною вагонкою, більшість вікон замінили пластиковими. Мурована дзвіниця стоїть на захід від церкви.

 

9. Церква Св. Арх. Михайла (1926 р., с. Королівка)

Про церкву в цьому селі є згадки ще з другої половини XVI ст. Церква під посвятою Св. арх. Михайлу вперше згадана в другій половині XVII ст. Нова дерев'яна церква постала в Королівці на початку XVIII ст. Вже у 1803 році вона згоріла. Наступного року громада спромоглася виставити нову церкву, також дерев"яну. Цю церкву знищили у 1916 році під час боїв Першої світової війни. Для богослужінь громада збудувала тимчасову каплицю.

У 1926 році постала нова дерев'яна церква. Подібна до також дерев"яної церкви з села Ісаків, адже королівську церкву також проектував архітект Олександр Лушпинський. Церква була парафіяльною. На сьогодні наймолодша за віком серед збережених дерев'яних у районі, збудованих до 1989 року. Пам'ятка архітектури місцевого значення, в користуванні громади УГКЦ.

Розташовується в центрі Королівки, при дорозі і біля забудови. Навколо церкви росте чимало ялинок. Хрещата в плані, п'ятиверха, вівтар якої орієнтований майже на північ. При вівтарі з обидвох сторін прибудовані ризниці. Додаткові входи до церкви розташовані в бічних раменах. По зовнішньому ремонті стіни під опасанням ошалювали горизонтально фальшбрусом, частину вікон замінили пластиковими. Над опасанням стіни оббиті бляхою з художнім карбуванням ще з початку 1990-х років (?). Біля входу на прицерковну територію стоїть дерев'яна двоярусна дзвіниця, стіни якої суцільно оббиті фальшбрусом.

 

10. Церква Різдва Св. Івана Хрестителя (1802 р., с. Кутище (Кутиська)

В другій половині XVI ст. в селі Кутиська згадується церква. В кінці XVIII ст. села Кутиська і Кутище об'єднали в одну парафію. До цього об'єднання в Кутиськах стояла дерев'яна церква з 1781 року, а в Кутищах - також дерев'яна з 1775 року. Єдину церкву з дерева для двох колишніх сіл збудували у 1802 році. Вона постала на місці попередньої церкви. Нова ремонтована на початку ХХ ст. Пам'ятка архітектури місцевого значення. Церквою користувалася православна громада, поки не збудувала новий мурований храм.

Церква стоїть на терасі схилу, з півночі від мурованої церкви і дороги, з півдня від цвинтаря. Вівтарем орієнтована до заходу. Тризрубна одноверха церква, до якої ведуть входи зі сходу і півдня. До вівтаря прибудовані ризниці - з півночі більша, з півдня менша. З заходу від церкви збереглася стара дерев'яна двоярусна дзвіниця. Біля церкви є поховання митрофорного протоєрея Тадея Сурака (1938-2003) і протоєреяВасиляСурака (1976-2013). Поблизу церкви з північної сторони існує невелика мурована римо-католицька каплиця-усипальня.

 

11. Церква Вознесіння Христового (1777 р., с. Надорожна)

Про церкву в Надорожній згадується в другій половині XVII ст. Ймовірно, на початку наступного століття збудували наступну, також дерев'яну церкву. Нова триверха дерев'яна церква гуцульського типу постала у 1777 році, очевидно, на місці давнішої. Церква стояла зачиненою з початку 1960-х років до кінця 1980-х років. Після відкриття ремонтована. Саме тоді, ймовірно, піддашшя церкви, а також стіни надопасання, по гонтах оббили бляхою. Сьогодні церквою користується громада УГКЦ. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Церква стоїть посеред села, на терасі невисокого схилу, оточена вічнозеленими деревами. Хрещата в плані споруда з трьома верхами, в якій з півночі до вівтаря прибудована ризниця. До церкви заходять через два входи: з заходу до бабинця і з півдня до нави. Під опасанням стіни зберегли оригінальні - відкриті бруси зрубів, правда, пофарбовані. З південного сходу від церкви, в кутку прицерковної території, стоїть широка і приземиста дерев'яна триярусна дзвіниця.

12. Церква Введення у Храм Пр. Богородиці (1872 р., с. Нижнів)

Церква Введення в давньому містечку Нижневі вперше згадана в середині XVIII ст. В цей же період на її місці збудували нову дерев'яну церкву. 1872 року замість попередньої постала наступна церква, також з дерева, яка збереглася до сьогодні. Про рік будови свідчить напис на надпоріжнику вхідних дверей до церкви. Була філіяльною парафіяльної церкви Св. арх. Михайла, розташованої на цвинтарі. Розбудована у 1920-х роках, після чого отримала сучасне планування. Зовні повністю відремонтована громадою УГКЦ. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Церкву побачите на північний захід від центру села, біля лівого берега річки Тлумач, біля роздоріжжя і забудови. Видовжена хрещата в плані одноверха споруда з прибудованою ризницею при південній стіні бабинця. По останньому ремонті виглядає як новозведена, адже стіни надопасання ошалювали фальшбрусом, вікна замінили пластиковими, баню церкви і маківки оббили булатом. На південній стіні підопасання нави повісили велике полотно на тему Введення. Відремонтована дерев'яна двоярусна дзвіниця стоїть з південного заходу від церкви.

 

13. Церква Св. Арх. Михайла (1755 р., с. Нижнів (на цвинтарі)

Вперше про церкву в тоді ще містечку Нижнів згадано в другій половині XVI ст. Збережена сьогодні дерев'яна церква збудована у 1755 році. Була парафіяльною. Розбудована в другій половині ХІХ ст. Зовні ремонтована, ймовірно, на початку 2010-х років. Належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Церквою користується громада УГКЦ.

Церкву побачите біля центру села, на північно західному краю великого цвинтаря. Невисока, але доволі довга хрещата в плані споруда, силует якої підкреслюють п'ять верхів. Північне рамено виразно довше, аніж південне. З півночі до бабинця прибудована ризниця, до якої прилягає зашклений ганок. Вікна у стінах церкви замінили пластиковими, стіни надопасання ошалювали дерев'яною вагонкою, а стіни восьмериків верхів оббили металопрофілем.

Також замінили новими всі п'ять хрестів на маківках верхів. З північного сходу близько до церкви стоїть масивна дерев'яна дзвіниця, зовні відремонтована. Біля церкви є поховання, де спочиває о. Володимир Скоробагатий (1867-1930), парох Нижнева.

 

14. Церква Різдва Пр. Богородиці (1729 р., с. Новосілка)

Збережена сьогодні дерев'яна церква, перша в історії села, збудована 1729 року. Була філіяльною парафіяльної церкви в Петрилові. В другій половині XVIII ст. церкву зовні ремонтували. Цікаво, що парафіяни вважають дату ремонту церкви датою її будови, тому на дверях церкви розташували табличку з написом: "Село Новосілка, церква Пресвятої Богородиці, збудована: р. 1872 дня 24/12". Не відомо чи церква була чинною в радянський період. Сьогодні церквою користується греко-католицька громада. Не зважаючи на давній вік церкви її не занесли до жодного переліку пам'яток архітектури.

Церква розташована біля центру села, при бічній дорозі, напроти забудови, на маленькій ділянці в оточенні дерев. Тризрубна, одноверха, видовжена в плані, оскільки захристія прибудована до вівтаря по осі церкви. До речі, вівтарем церква орієнтована до південного сходу. Церква опирається на бетонний фундамент. Вхід - з півдня до бабинця. Під опасанням стіни ошальовані дерев'яною вагонкою. Вікна в стінах церкви дуже малі. Хрест, який вінчає маківку ліхтаря верху нави виглядає оригінальним, інші хрести нові. З півдня від церкви збереглася невелика дерев'яна двоярусна дзвіниця.

 

15. Церква Воздвиження Чесного Хреста (1878 р., с. Одаїв)

Дерев'яна церква, яка сьогодні прикрашає село, вважають, збудована у 1878 році як перша в селі. За переказами, церкву купили в селі Радча, Тисменицького району і перевезли в Одаїв. Церкву переосвятили на Воздвиження (у Радчі вона була під титулом Успіння). Спочатку церква була філіяльною парафіяльної церкви в селі Горигляди (на іншому березі Дністра), пізніше церкву приєднали до парафії села Долина.

У 1960-х роках партійні працівники радянської влади вивезли з інтер'єру церкви практично все майно. Відомо, що у 1992 році стіни надопасання церкви ще були кожуховані гонтами. Сьогодні церква належить православній громаді(?) і є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Церква стоїть на західній околиці села, під лісом, на терасі схилу. Маленька тризрубна одноверха церква з єдиною прибудовою - ризниця при північній стороні вівтаря. До речі, вівтар церкви орієнтований до північного заходу. Входи до церкви з півдня до нави і зі сходу до бабинця. Вікна у церкві замінили новими дерев'яними, що в наш час не характерно.

Зовнішні стіни церкви під і над опасанням ошальовані вертикально дерев'яною вагонкою. З півдня від церкви, вище по схилу, збереглася невеличка дерев'яна двоярусна дзвіниця, стіни якої, як і церкви, розфарбовані у блакитно-жовті кольори. Так само з додаванням цеглового кольору помалювали бетонні сходи, які ведуть до церкви.

16. Церква Перенесення Мощей Св. Миколи (1899 р., с. Олешів)

У другій половині XVII ст. в селі вперше згадана церква. Відомо, що в наступному столітті також в Олешкові стояла церква, яка, зокрема, позначена на карті 1783 року на місці теперішньої. В середині першої половини ХІХ ст. постала наступна церква. Проте вже у1899 році (дата на ліхтарі нави) її замінила нова дерев'яна церква, посвячена наступного року. Була парафіяльною. Церкву розмалювали у 1930-х роках. Перед 1992 роком стіни надопасання церкви оббили бляхою. Ймовірно, з того часу зовні не ремонтована. Сьогодні церква в користуванні православної громади. Внесена до переліку пам'яток архітектури місцевого значення.

Церква стоїть посеред села, з півночі від сільської дороги, недалеко на південь від цвинтаря, між забудовою. Велика хрещата в плані одноверха споруда на фундаменті з блоків пісковику(?), вівтар якої орієнтований до півночі. При вівтарі з обидвох сторін прибудовані ризниці, а з півдня до бабинця - рівноширокий зашклений ганок. Бічний вхід у західній стіні бічного рамена нави. Мурована дзвіниця розташована з півдня від церкви, при дорозі.

 

17. Церква Св. Миколи (1884 р., с. Остриня)

В цьому селі дерев'яна церква вперше згадана в документах ще в середині XV ст. В середині XVIII ст. в Острині згадана стара дерев'яна церква. Тоді ж замість неї збудували наступну церкву, також з дерева. Збережена сьогодні дерев'яна церква гуцульського типу збудована у 1884 році. Була парафіяльною. Перед 1992 роком стіни надопасання церкви оббиті бляхою - з того часу зовнішній вигляд церкви суттєво не змінився. Церкву не внесли до переліку пам'яток архітектури. Сьогодні ця святиня в користуванні громади УГКЦ.

Стоїть в південній частині села, на цвинтарі, біля дороги. Церква утворює хрест в плані, має один верх, опирається на фундамент з кам'яних блоків. Крім входу з заходу до бабинця є бічний з півдня до нави. При північній стіні вівтаря існує прибудована ризниця. Стіни під опасанням зберегли з відкритих нефарбованих брусів зрубу. З північного заходу від церкви стоїть дерев'яна двоярусна дзвіниця.

 

18. Церква Св. Арх. Михайла (1895 р., с. Палагичі)

Згадки про церкву в Палагичах вже є в документах з XVI ст. В середині XVIII ст. збудували нову дерев'яну церкву. Не відомо, що з нею сталося, але у 1895 році за проєктом архітекта Василя Нагірного збудували наступну дерев'яну церкву, яку наступного року посвятили. Ймовірно, баню і дахи церкви відразу покрили бляхою. Не відомо чи церква була чинною протягом радянського періоду. Сьогодні церква, яка належить до пам'яток архітектури місцевого значення, в користуванні громади УГКЦ.

Розташована на високому березі річки Тлумач, у східній частині села, напроти забудови. Класична хрещата в плані одноверха святиня гуцульського типу, правильно орієнтована, з прибудованими до північної та південної стін вівтаря ризницями. Вхід до церкви з заходу через зашклений ганок до бабинця або з півдня до нави. Майже всі вікна в церкві замінили пластиковими.

В північно західному куті прицерковної території збереглася невелика дерев'яна двоярусна дзвіниця. Також біля церкви побачите муровану каплицю-усипальню з вмурованою таблицею, на якій вибито: "Augusta z Zinnaglow Edenharter 1858-1937POKOJ  jej duszy".

 

19. Церква Св. Косми і Дем'яна (1892 р., с. Петрилів)

Петрилівськацерква згадується в документах з XVII ст. Ймовірно, тодішня церква була збудована в цьому ж столітті. В середині XVIII ст. замість неї зведена нова дерев'яна церква, яку через сто років замінила наступна святиня, також з дерева. Простояла вона дуже мало років і згоріла у 1888 році. За одними даними вже в тому 1888 році збудували нову церкву, за іншими даними - у 1892 році (або ж тоді її освятили). Була парафіяльною. Зовнішній вигляд церкви суттєво не змінився з початку 1990-х років. Сьогодні пам'ятка архітектури місцевого значення в користуванні громади УГКЦ.

Церква в Петрилові стоїть у східній частині села, недалеко на північ від головної дороги і на захід від цвинтаря, на пологому схилі. Ще одна святиня, яка в плані утворює хрест, має один верх і прибудовані ризниці до вівтаря. Стіни над опасанням оббили дерев'яною вагонкою, а простір під піддашшям при західній стіні бабинця перетворили у присінок. Бічний вхід до церкви - з півдня до нави. Бури зрубів стін під опасанням ошалювали вертикально дошками з лиштвами. Мурована стінного типу дзвіниця розташована з південного заходу від церкви.

 

20. Церква Св. Кузьми і Дем'яна (1760 р., с. Сокирчин)

В середині XVIII ст. в селі вперше згадана церква. Як оповідає легенда, зрубане дерево пустили течією Дністра і в тому місці де воно пристало до берега вирішили будувати церкву. Коштом громади у 1760 році постала нова дерев'яна церква. Вона була філіяльною парафіяльної церкви в Петрилові. Наприкінці ХІХ ст. бабинець церкви розбудували в західному напрямку - з того часу церква отримала видовжену форму. Не відомо чи церква діяла в час радянської влади. Сьогодні святиня в користуванні громади УГКЦ. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Церква збереглася у північній частині Сокирчина, на схилі, недалеко забудови і правого берега Дністра. Невелику прицерковну територію обмежує огорожа з каменю. Приземиста видовжена в плані тризрубна одноверха церква. З півночі до вівтаря має прибудовану ризницю. Декілька характерних особливостей: вхід до церкви тільки з півдня до бабинця, вікна дуже малих розмірів, з півночі та заходу стіни церкви повністю оббиті металопрофілем, з півдня тільки стіни над опасанням. З південного заходу від церкви збереглася муровано-дерев'яна двоярусна дзвіниця.

 

21. Церква Різдва Пр. Богородиці (1824 р., с. Яківка (Якубівка)

Місцева церква згадується в документах другої половини XVII ст. У наступному столітті в селі, на місці сучасної, також існувала дерев'яна церква. Нова святиня з дерева постала у 1824 році, через два роки посвячена. Була парафіяльною. На початку ХХ ст. розбудована для розширення корисної площі. 21 вересня 2014 року святкували 190-ліття з дня освячення церкви. Не належить до пам'яток архітектури. В користуванні "Української незалежної православної церкви" (згідно напису на таблиці на стіні бабинця).

Яківецькадерев'яна церква розташовується у північно східній частині села, при дорозі, навпроти забудови. Невисока, але доволі довга і широка святиня хрещата в плані, має один верх. При церкві є чотири прибудови: захристія зі сходу при вівтарі, ризниця - з півдня, а також дві прямокутні прибудови з обидвох сторін бабинця. Вікна у стінах церкви замінені пластиковими. До святині ведуть аж сім входів. Дерев'яна дзвіниця, стіни якої суцільно оббиті бляхою, стоїть на південний схід від церкви, біля маленької каплички.

 

 




.

Електронна пошта

vptlum@ukr.net

 

23803078@mail.gov.ua

 

Тлумацька РДА у facebook

Я маю право
Про забезпечення функціонування української мови як державної
Єдиний голос - комунікаційна платформа
Інформаційна кампанія "Герої наших сердець"
Рада регіонального розвитку
Анонс
Інформація для людей із порушенням слуху
Національна Академія державного управління при президентові України
Охорона праці очима дітей

.

Оперативна інформація з питань цивільного захисту та дій у надзвичайних ситуаціях

 

Статистика сайту

MyCounter - счётчик и статистика


.

Розробник: ЗАТ "Софтлайн" © Веб-портал органів державної влади та органів місцевого самоврядування Івано-Франківської області