25 Серпень 2019
Пошук
Розширений пошук

Реєстрація

Логін
Пароль
Увійти
Реєстрація
Інститути влади

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


.
Податкове законодавство та важлива інформація
 На головну / Територіальні органи міністерств та інших центральних органів влади / Тлумацьке відділення Тисменицької оДПІ головного управління Міністерства доходів України / Податкове законодавство / 2018

Платник єдиного податку продає товари в магазині на території ринку. Чи можна перебувати на 1- й групі?

16.08.2018

 

 До першої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 тис. грн.

 

 Торгове місце – це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. До торгових місць на ринках не належать магазини та об’єкти ресторанного господарства (п.1.8 наказу Державного комітету статистики України від 26.07.2005 № 209).

 

 Отже, підприємець, який здійснює роздрібний продаж товарів в магазині, що розташований на території ринку, не може бути платником єдиного податку першої групи.

 

 Зазначена норма передбачена п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.

 

 

ЩОДО НАРАХУВАННЯ ЄСВ ПРАЦІВНИКАМ - ІНВАЛІДАМ

14.08.2018

 

 Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

 

 Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" із змінами і доповненнями, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

 

 Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону N 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону N 2464).

 

 При цьому для підприємств, установ і організацій, в яких працюють особи з інвалідністю, єдиний внесок встановлюється відповідно у розмірі 8,41 відсотка визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю (частина тринадцята ст. 8 Закону N 2464).

 

 Підставою для застосування цього розміру єдиного внеску є завірена копія довідки до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності (далі - МСЕК) (п. 8 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 N 449).

 

 Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону N 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону N 2464).

 

 Отже, роботодавець нараховує єдиний внесок працюючій особі з інвалідністю на суму заробітної плати (доходу), у розмірі 8,41 відсотка починаючи з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання роботодавцем завіреної копії довідки до акта огляду в МСЕК, та закінчується датою припинення інвалідності на підставі рішення даної комісії. При цьому до дати одержання завіреної зазначеної довідки та після дати припинення інвалідності, роботодавець нараховує єдиний внесок у розмірі 22 відсотка визначеної бази нарахування.

 

 

 

Платник податків може повернути помилково або надміру сплачені суми грошового зобов’язання та пені

14.08.2018

 

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до ст. 43 ПКУ та ст. 301 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

 

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2 ст. 43 ПКУ).

 

Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПКУ).

 

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4 ст. 43 ПКУ).

 

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному п. 200 прим. 1.5 ст. 200 прим. 1 ПКУ, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів – шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку (п. 43.4 прим. 1 ст. 43 ПКУ).

 

Згідно п. 43.5 ст. 43 ПКУ контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

 

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

 

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

 

Пунктом 43.6 ст. 43 ПКУ визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

 

Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146 зі змінами та доповненнями затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені.

 

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 135).

 

 

 

 

ПОДАТКОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

 

Підприємець – платник єдиного податку надає в оренду приміщення. Дізнайтесь які діють обмеження

14.08.2018

 

 Фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає всім вимогам для реєстрації та застосування єдиного податку.

 

 При цьому, не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які надають в оренду:

 

 - земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара,

 

 - житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів,

 

 - нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

 

 Зверніть увагу, що фізична особа, якій належить нерухоме майно не має права надавати одну частину нерухомого майна в оренду як фізична особа - не суб’єкт господарювання, а іншу частину як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування.

 

 Така фізична особа може надавати нерухоме майно в оренду як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування або як фізична особа - не суб’єкт господарювання.

 

 При цьому, підприємець – платник єдиного податку може надавати частину земельної ділянки в оренду, площа якої не перевищує 0,2 га, якщо решта земельної ділянки не перебуває в оренді.

 

 Також підприємець може перебувати на спрощеній системі оподаткування та здавати частину нежитлового приміщення в оренду до 300 кв. м, за умови, що решта нежитлового приміщення не перебуває в оренді.

 

 Якщо підприємець здає в оренду приміщення, площа якого не перевищує обмеження (для житлової - 100 кв. м, а для нежитлової – 300 кв.м), але розташоване на земельній ділянці, що перевищує 0,2 га, то він може перебувати на спрощеній системі оподаткування, якщо у договорі оренди визначено, що площа ділянки, яка передається наймачеві, не перевищує 0,2 га.

 

 Звертаємо увагу, що підприємець, який надає в оренду власну нерухомість, площа якої не перевищує граничні норми, може застосовувати спрощену систему оподаткування як платник єдиного податку 2-ї групи за умови внесення до реєстру платників єдиного податку такого виду діяльності як надання в оренду нерухомого майна та надання цих послуг платникам єдиного податку та населенню.

 

 Зазначена норма визначена п. 291.4 та п.п. 291.5.3 ст. 291 Податкового кодексу України.

 

 

 

 

 

 

 

З 2018 року громадяни мають право на податкову знижку за сплачені освітні послуги дошкільних, шкільних та позашкільних закладів освіти

07.08.2018

 

У зв’язку з внесенням змін до Податкового кодексу України з 28 липня поточного року громадяни, які сплачують за освітні послуги, що надаються дошкільними, шкільними та позашкільними закладами освіти, мають право на податкову знижку. Раніше таке право надавалося лише за послуги, сплачені на користь вітчизняних закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. Про це розповіла заступник директора Департаменту податків і зборів з фізичних осіб – начальник управління адміністрування податків і зборів з фізичних осіб ДФС Тетяна Федченко.

«Право на отримання податкової знижки мають лише члени сім’ї першого ступеня спорідненості, тобто – чоловік, дружина, діти, батьки. Відповідно, якщо платник сплачував за своє навчання, навчання дітей або батьків, він може звернутися до органів фіскальної служби для отримання податкової знижки. Для цього йому після закінчення податкового року необхідно подати до 31 грудня декларацію, в якій зазначити суму отриманих доходів та суму коштів, які були сплачені на освітні послуги», – розповіла Тетяна Федченко.

За її словами, після проведення відповідних перерахунків кошти будуть повернуті платнику протягом 60 днів у спосіб, зазначений ним у декларації.

Підтвердженням отриманих освітніх послуг є угода, яку платник складає із закладом освіти. В такій угоді має бути зазначено: хто надає послугу, хто її отримує, яка сума та термін надання послуги. Угоди та розрахункові документи, які підтверджують сплату коштів, платник має зберігати протягом трьох років.

«Хочу підкреслити, що для отримання податкової знижки за 2018 рік громадяни мають подати декларацію про отримані доходи з 1 січня до 31 грудня 2019 року. Якщо у цей період декларація не була подана, то знижка за цей період втрачається», – наголосила Тетяна Федченко.

Вона також звернула увагу на те, що податкова знижка нараховується на доходи, які отримані у вигляді заробітної плати, при цьому сума податкової знижки не повинна перевищувати розмір заробітної плати, яку платник отримав протягом року.

Перелік вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти визначено відповідними законами України, зокрема, «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту».

 

Які обмеження для платників щодо застосування спрощеної системи оподаткування

Платникам єдиного податку про наявність в Податковому кодексі України переліку обмежень щодо застосування спрощеної системи оподаткування. Зокрема, відповідно до п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, або житлові приміщення ( або їх частини) якщо їх загальна площа перевищує 100 квадратних метрів. Дане обмеження стосується і тих хто здає в оренду і нежитлові приміщення ( або їх частину) якщо їх площа перевищує 300 квадратних метрів. При цьому не має значення де саме знаходяться об’єкти які здаються в оренду. Такі обмеження повністю поширюються на фізичних осіб - підприємців, які надають в оренду або в суборенду торгівельні місця на ринку, а також магазини на території ринку.

Додатково повідомляємо: Також не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої групи фізичні особи які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей;

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу;

7) діяльність з управління підприємствами;

8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

11) діяльність з проведення технічних випробовувань та досліджень

12) діяльність у сфері аудиту

13) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

14) нерезиденти;

15) платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

 

Право на податкову знижку у частині сум витрат на сплату страхових платежів та пенсійних внесків

01.08.2018

 

Відповідно до статті 166 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

 Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено у п. 166.3 ст. 166 ПКУ.

 Згідно з пп. 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 ПКУ до такого переліку включається сума витрат платника ПДФО на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

 а) при страхуванні платника ПДФО або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю – суму, визначену в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ (сума, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень);

 б) при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім’ї чи за їх сукупністю – 50 % суми, визначеної в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім’ї.

 Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (пп.166.1.2 п.166.1 ст.166 ПКУ).

 До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником ПДФО витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) (пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

 Оригінали зазначених у пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ (пп. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).

 Отже, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником ПДФО витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинні бути відображені сума сплачених страхових та пенсійних внесків, дата сплати, прізвище платника, реквізити договору згідно з яким здійснюється така плата, відповідний договір (договір довгострокового страхування життя, договір недержавного пенсійного забезпечення, пенсійний контракт з недержавним пенсійним фондом тощо).

 

 

Чи сплачувати єдиний податок та єдиний соціальний внесок за період відпустки

05.07.2018

 

 Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують цей податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

 

 Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

 

 Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів (п. 295.5 ст. 295 Податкового кодексу). Інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається за заявою у довільній формі (пп. 298.3.2 п. 298.3 ст. 298 Кодексу).

 

 Крім того, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) за себе - до 19 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄВ. У разі якщо останній день строку сплати ЄВ припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку сплати ЄВ вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

 

 Суми для сплати ЄВ платники визначають самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом України від 08.07.2010 р. № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 цього Закону).

 

 Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок за періоди незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Виключенням є фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

 

 Звільнення від сплати ЄСВ на період відпустки чинним законодавством не передбачено.

 

Про визначення об'єкта оподаткування та податкових зобов'язань з рентної плати за спеціальне використання води

 

 Державна фіскальна служба України листом від 08.05.2018 N 1388/4/99-99-12-02-03-13 надала роз’яснення щодо визначення об'єкта оподаткування та податкових зобов'язань з рентної плати за спеціальне використання води (далі - Рентна плата) та повідомила таке.

 

 Чинний порядок визначення основних елементів та обчислення податкових зобов'язань з Рентної плати, встановлений ст. 255 Кодексу, передбачає, що Рентна плата не справляється за обсяги води, що використовуються визначеними у п. 255.4 ст. 255 Кодексу споживачами.

 

 Разом з тим в умовах дії єдиного тарифу централізованого водопостачання, встановленого згідно з Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженим постановою НКРЕКП від 10.03.2016 N 302, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.04.2016 за N 593/28723 (далі - Порядок, Тариф), не передбачено процедури обліку обсягів постачання води за різною собівартістю ("з" або "без" урахування Рентної плати). До затвердження окремих тарифів забезпеченню ефективного податкового адміністрування може сприяти застосування процедури визначення основних елементів та обчислення податкових зобов'язань з Рентної плати шляхом складання для кожного водного об'єкта трьох додатків 5 до звітної податкової декларації з Рентної плати за:

 

 обсяги води, які за результатами комерційного обліку комунальних послуг з водопостачання надані для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб споживачам, які не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, але належать до споживачів, визначених у пп. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 Кодексу (далі - Задоволення питних потреб), податкові зобов'язання з Рентної плати декларуються із зазначенням у додатку 5 до Декларації:

 

 обсягів, що у звітному (податковому) періоді постачені для Задоволення питних потреб - рядок 8, оскільки податкове зобов'язання (р. 11) не виникає, то для цілей функціонування алгоритму контролю у р. 10.2 зазначається величина "0" (нуль);

 

 обсяги води, які відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, що задекларовані водокористувачами при затвердженні Тарифу та визнані такими, що використовуються первинними водокористувачами на власні технологічні потреби, включаючи втрати та витрати для забезпечення провадження господарської діяльності з вироблення, створення та/або надання житлово-комунальних послуг (далі - Власні технологічні потреби), податкові зобов'язання з Рентної плати декларуються із зазначенням у додатку 5 до Декларації:

 

 обсягів, що у звітному (податковому) періоді використані для Власних технологічних потреб - рядок 8,

 

 коефіцієнта 0,3 - рядок 10.2 (відповідно до п. 255.7 ст. 255 Кодексу та Порядку обчислення Тарифу), ставки Рентної плати для відповідного водного об'єкта - рядок 9;

 

 обсяги води, що постачено споживачам, які згідно з Порядком не є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та не належать до споживачів, визначених у пп. 255.4.1 п. 255.4 ст. 255 Кодексу (далі - Потреби вторинних споживачів), податкові зобов'язання з Рентної плати декларуються із зазначенням у додатку 5 до Декларації:

 

 обсягів, що у звітному (податковому) періоді постачені для Потреб вторинних споживачів - рядок 8,

 

 оскільки податкове зобов'язання (р. 11) обчислюється за ставкою, визначеною Кодексом, то для цілей функціонування алгоритму контролю у р. 10.2 зазначається величина "1" (один),

 

 ставки Рентної плати для відповідного водного об'єкта - рядок 9.

 

ПОДАТКОВЕ ЗАКОНОДАВСТІО

 

Дохід від продажу власної сільгосппродукції не оподатковується

05.07.2018

 

 Літо стрімко рухається до свого екватора, а значить сезон продажу вирощеної селянами сільгосппродукції в розпалі. Тож не зайве буде нагадати громадянам правила оподаткування такого доходу.

 

Відповідно до положень статті 165 Податкового кодексу України не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, яка вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України. Кодекс передбачає дотримання певних умов застосування такої пільги, які передбачені у пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

 

 У разі продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подавати податковому агенту копію Довідки за формою № 3ДФ. Така довідка про наявність у фізичної особи земельних ділянок безоплатно видається сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви.

 

  Довідка видається особисто власнику сільськогосподарської продукції, якщо сільськогосподарська продукція вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення: садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва; особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари.

 

 Довідка видається строком на п’ять років. Оригінал довідки повинен зберігатись у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати її закінчення.

 

 Таким чином, якщо продавець сільгосппродукції надав підприємству чи фізичній особі-підприємцю, які є податковим агентом, копію чинної довідки, і дані цього документа свідчать про наявність у такої фізичної особи права на застосування зазначеної вище пільги, то покупець не утримує податок з доходів, що виплачується за сільськогосподарську продукцію.

 

Якщо розміри земельних ділянок перевищують норми, встановлені Земельним кодексом України, то такі доходи включаються платником податку до загального річного оподатковуваного доходу, підлягають відображенню у декларації про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року та оподатковуються за ставкою 18%.

 

 Отримані від продажу власної продукції тваринництва груп 1 - 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, доходи не оподатковується, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельної ділянки.

 

Якщо сума отриманого доходу перевищує встановлений розмір, фізична особа зобов'язана падати контролюючому органу зазначену  довідку. При підтвердженні вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує  50 розмірів мінімальної заробітної плати  втановленої на 1 січня звітного (податкового) року. Однак, якщо фізичною особою не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, то доходи від її продажу підлягають оподаткуванню на загальних підставах.




.

Електронна пошта

vptlum@ukr.net

 

23803078@mail.gov.ua

 

Тлумацька РДА у facebook

Я маю право
Про забезпечення функціонування української мови як державної
Єдиний голос - комунікаційна платформа
Інформаційна кампанія "Герої наших сердець"
Рада регіонального розвитку
Анонс
Інформація для людей із порушенням слуху
Національна Академія державного управління при президентові України
Охорона праці очима дітей

.

Оперативна інформація з питань цивільного захисту та дій у надзвичайних ситуаціях

 

Статистика сайту

MyCounter - счётчик и статистика


.

Розробник: ЗАТ "Софтлайн" © Веб-портал органів державної влади та органів місцевого самоврядування Івано-Франківської області